Прощення боргу

Стаття 415. Прощення боргу

1. Під прощенням боргу розуміється звільнення кредитором боржника від лежачого на йому обов’язку.

Прощення боргу відноситься до договірних способів припинення зобов’язань і допускається тільки по угоді між кредитором і боржником.

Інакша думка (див.: Коментар до Цивільного кодексу Російській Федерації, частини першої / під. ред. т. е. Абовой і А. Ю. Кабалкина. М., 2002. С. 800 (автор розділу — Е. В. Кабатова)) непереконливо, оскільки засновано на некоректному тлумаченні коммент. ст. і не враховує цілого ряду обставин.

По-перше, для обгрунтування природи прощення боргу, що односторонньо-стосується операції використовується лише частина тексту коммент. ст. ( «зобов’язання припиняється звільненням»). Таке тлумачення далеко від буквального і не здібно привести до достовірного результату. Крім того, систематичне тлумачення положень гл. 26 ГК показує, що одностороннє припинення зобов’язання є лише виключенням (див. ст. 407 ГК) і можливе тільки у випадках, прямо передбачених законом (наприклад, при заліку — ст. 411 ГК). По-друге, невизнання за волевиявленням боржника конституюючого значення спричиняє, по суті, нав’язування йому припинення зобов’язання. Подібний підхід далеко не завжди відповідає інтересам боржника і вступає в певну суперечність з основними принципами цивільного законодавства. По-третє, договірний характер прощення боргу підтверджується історичним і порівняно-правовим аналізом інституту (, що розглядається див. з 397 ГГУ, ст. 115 ШОЗ, ст. 6.160 ГК Нідерландів, ст. 1236 ГК Італії). Таким чином, прощення боргу опосредуется договором між кредитором і боржником, а не односторонньою операцією кредитора.

2. За своєю правовою природою договір прощення боргу є самостійною розпорядливою операцією і не може (ні повністю, ні в частині) розглядатися як різновид зобов’язального договору так ренію. Найбільш наочно це видно при дарчій обіцянці, яка лише породжує обов’язок дарувальника пробачити борг, але не припиняє відповідну вимогу. Його припинення здійснюється в рамках самостійного вольового акту — договору про прощення боргу. Реальний договір дарування здійснюється через договір про прощення боргу. У цьому випадку самостійний характер обох договорів також не викликає з думок, оскільки припинення зобов’язання виступає слідством саме договору про прощення боргу (детальніше див.: Павле А. А. Прощеніє боргу // Сб. статей до 55-летию Е. А. Крашенінникова. Ярославль, 2006. С. 111-114).

Правовою основою договору про прощення боргу може служити і відшкодувальна операція (наприклад, при взаємному прощенні боргів або прощенні частини боргу з метою забезпечення виконання іншої частини). Необхідно, однак, мати на увазі, що розпорядливий характер договору про прощення боргу виключає застосування до нього диференціації операцій на відшкодувальні і безвідплатні. Відшкодувальної (безвідплатної) може бути тільки лежача в його основі зобов’язальна операція, але не сам договір про прощення боргу.

3. Як розпорядлива операція договір прощення боргу абстрактний. Внаслідок цього він не залежить від вад зобов’язальної операції, лежачої в його основі, і, відповідно, є дійсним навіть при відсутності або недійсності зобов’язальної операції (детальніше див.: Крашенинников Е. А. Правовая природа прощення боргу // Нариси по торговому праву. Ярославль, 2001. Вип. 8. С. 51-53). Так, недійсність договору дарування, довершеного в порушення заборони ст. 575 ГК, не спричиняє недійсності заснованої на йому операції прощення боргу, а отже, і відновлення зобов’язання, що припинилося. Але в цих випадках боржник необгрунтовано збагачується за рахунок кредитора. Тому у колишнього кредитора виникає домагання до колишнього боржника на відновлення прощеного вимоги.

4. Предметом договору прощення боргу може виступати в принципі будь-яке зобов’язальне право (вимога) як договірного, так і позадоговірного характеру. Виключення складають лише вимоги, що володіють особливим цільовим призначенням (про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров’ю, про сплату аліментів). По значенню закону вони не можуть припинитися інакшим, ніж виконання, способом.

Відсутні перешкоди для припинення способом домагання, що розглядається на сплату неустойки.

При подільності предмета зобов’язання можливе прощення частини боргу (припинення частини зобов’язання). З урахуванням презумпції ст. 407 ГК (див. коммент. до неї) спрямованість волевиявлення сторін на часткове прощення боргу повинна явно витікати з угоди.

5. Коммент. ст. не встановлює правил відносно форми договору прощення боргу. Тому даний договір може бути укладений в будь-якій формі, передбаченій для здійснення операцій (див. абз. 1 п. 1 ст. 434 ГК).

Допустимою формою договору прощення боргу може виступати розписка кредитора про відсутність претензій, вручена ним боржнику.

Оскільки договір прощення боргу може бути укладений усно, допустимо його здійснення і шляхом конклюдентної поведінки (п. 2 ст. 158 ГК). Так, наявність угоди про прощення боргу може бути констатована у разі повернення боржнику боргової розписки або знищення її в присутності боржника.

Зобов’язання гаранта перед бенефіціаром може бути припинене шляхом відмови бенефіціара від своїх прав по гарантії і повернення її гаранту (див. подп. 3 п. 1 ст. 378 ГК).

6. Прощення боргу передбачає явно виражене волевиявлення обох сторін припинити зобов’язання. Внаслідок цього не є прощенням боргу і не спричиняють відповідного правового ефекту непред’явлення кредитором вимоги про виконання зобов’язання, прийняття кредитором лише частини боргу, а рівна обіцянка кредитора не заявляти боржнику існуючі проти нього вимоги.

Стаття 416. Припинення зобов’язання неможливістю виконання

1. Неможливість виконання зобов’язання означає нездійсненність прав і нездійсненність обов’язків, вхідних в його зміст.

Правила коммент. ст. застосовуються до всіх випадків неможливості виконання, для яких законом не передбачене інакше (ст. 417-419 ГК, див. коммент. до них).

2. Формулювання п. 1 коммент. ст. не цілком коректна, оскільки ставить розв’язання питання про долю зобов’язання в залежність від відповідальності сторін за його невиконання. Разом з тим між цими питаннями немає (і не може бути) подібної взаємообумовленості. Очевидно, що залучення боржника до відповідальності не може зробити нездійсненне здійсненним. Так, в ситуації загибелі індивідуально певної речі, що є предметом зобов’язання, виконання його стає неможливим незалежно від причин, що викликали таку загибель.

Правопрекращающий ефект має будь-яка неможливість виконання незалежно від того, чи викликана вона обставинами, лежачими поза сферою відповідальності сторін, чи ні. Разом з тим причини, що викликали неможливість виконання, аж ніяк не байдужі для визначення подальших взаємовідносин між сторонами. У випадку коли неможливість виконання з’явилася слідством обставин, лежачих поза сферою відповідальності сторін, вона виступає виключно як правопрекращающего факт. Якщо ж неможливість зумовлена обставинами, за які відповідальна одна з сторін, одночасно з припиненням первинного (регулятивного) зобов’язання виникає нове охоронне зобов’язання, в рамках якого ця відповідальність реалізовується.

3. Юридичний ефект припинення зобов’язання проводить лише постійна неможливість виконання, т. е. неможливість, що носить невизначено тривалий характер. У протилежність їй тимчасова неможливість повинна розглядатися лише як певного роду скрутність виконання. Вона не може припинити зобов’язання, а лише відстрочує момент його виконання.

4. У залежності від часу виникнення розрізнює неможливість первинну, існуючу вже до моменту встановлення зобов’язання, і подальшу, т. е. що наступила в період дії зобов’язання.

У доктрині переважає думка, що коммент. ст. має на увазі лише неможливість подальшу, оскільки первинна неможливість взагалі не допускає виникнення зобов’язання. При цьому як аргумент приводиться загальновизнаний принцип: «неможливе не може стати предметом зобов’язання» (Брагинський М. И., Вітрянський В. В. Договорноє право: Загальні положення. М., 1998. С. 366 (автор розділу — М. І. Брагинський)). Однак посилання на юридичну максиму двухтисячелетней давності, яка вже в момент свого виникнення знала достатнє число виключень, а нині не має ні прямого, ні непрямого закріплення в законодавстві, навряд чи допустима. Більш того чинне законодавство (зокрема, ст. 455 і 826 ГК) недвозначно дає зрозуміти допустимість і законність встановлення зобов’язання з приводу майна, не існуючого до моменту укладення договору. Сучасні міжнародні правові акти (наприклад, ст. 3.3 Принципів міжнародних комерційних договорів УНИДРУА, ст. 4:102 Принципів Європейського договірного права) встановлюють: «Сам по собі факт, що в момент укладення договору виконання прийнятого на себе зобов’язання було неможливим (або сторона не була управомочена розпоряджатися майном, до якого відноситься договір), не впливає на дійсність договору».

Читать еще:  Как выиграть суд у банка

Таким чином, потрібно визнати, що обставина неможливості у всіх випадках повинно оцінюватися тільки в момент настання терміну виконання зобов’язання, а первинна неможливість повинна розглядатися за правилами коммент. ст.

5. Наслідком неможливості виконання є припинення права кредитора і обов’язку боржника, що становить зміст зобов’язання.

У випадку коли вказане зобов’язання виникло з взаємного договору і було зустрічним і взаимообусловленним по відношенню до іншого зобов’язального відношення, останнє також припиняється. Оскільки тим самим відпадає основа вже довершеного надання, воно повинне бути повернене за правилами гл. 60 ГК як необгрунтоване збагачення.

У вилучення із загального правила п. 2 коммент. ст. встановлює, що якщо причиною неможливості з’явилися винні дії кредитора, останній не має право вимагати повернення виконаного ним (як боржником) за зустрічним зобов’язанням. Тим самим законодавець створює спеціальний випадок неприпустимості повернення необгрунтованого збагачення. Стаття 431. Вирішення питання про поворот виконання рішення судом: Стаття 431. Вирішення питання про поворот виконання рішення судом першої інстанції: Суд або суддя, яким справа передана на новий розгляд, зобов’язані з своєї ініціативи розглянути питання про поворот виконання і дозволити його в новому рішенні або визначенні, яким закінчується виробництво у справі. У випадку, якщо суд або
Стаття 430. Поворот виконання рішення: У разі скасування рішення, приведеного у виконання, і винесення: Стаття 430. Поворот виконання рішення: У разі скасування рішення, приведеного у виконання, і винесення після нового розгляду справи рішення про відмову в позові повністю або в частини або визначення про припинення виробництва у справі або залишення позову без розгляду відповідачу повинне
Стаття 429. Захист прав інших осіб при виконанні рішення: Стаття 429. Захист прав інших осіб при виконанні рішення: У разі допущення судовим виконавцем при виробництві арешту майна порушення закону, яке є основою до скасування арешту, незалежно від приналежності майна боржнику або іншим особам, заяви боржника і цих осіб про скасування
Стаття 428. Договір приєднання: 1. У правовій доктрині і правоприменительной практиці давно: Стаття 428. Договір приєднання: 1. У правовій доктрині і правоприменительной практиці давно помічено, що існують такі сфери господарювання, в яких укладається безліч однотипних стандартних операцій. Тому в таких областях економічного життя не уникнути договорів з
Стаття 426. Бездіяльність військової влади: 1. Умисне неприпинення злочину, що здійснюється підлеглим або: Стаття 426. Бездіяльність військової влади: 1. Умисне неприпинення злочину, що здійснюється підлеглим або незбудження військовою долж895ностньш особою, що є органом дізнання, уголов- ¦ного поділа у відношенні підлеглого, пре, що здійснив — ! ступление, а також інакше умисне

Прощення поворотної фіндопомоги: облік і оподаткування

У минулих матеріалах циклу (1) ми розповіли про юридичні, бухгалтерські та податкові аспекти надання, отримання та повернення поворотної фінансової допомоги (далі — ПФД), закінчення строку давності щодо неї та багато інших нюансів. Настав час розповісти про ще одну сторону цього «кубика Рубіка» — прощення ПФД до закінчення строку позовної давності.

Нормативними підставами для таких дій є ст.257, 259 та 605 ЦКУ. Відповідно до них у випадку прощення боргу йдеться про звільнення кредитором боржника від його обов’язків до закінчення строку позовної давності, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Про бухгалтерські та податкові аспекти такої «доброчинності» й поговоримо далі.

Надавач ПФД — платник податку на прибуток

Прощення ПФД для її надавача фактично означатиме те, що заборгованість отримувача ПФД більше не підлягає погашенню. Своєю чергою, відповідно до п.4 ПБО-10 поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником, визнають безнадійною і списують за рахунок резерву сумнівних боргів (далі — РСБ) або ж до витрат у разі недостатності РСБ (п.11 ПБО-10) (2) .

Тож облік списання заборгованості з ПФД залежить від того, чи створювало підприємство під неї РСБ. Як вже зазначалось у статті А.Юліна «Облік та оподаткування операцій з надання фінансової допомоги» ПФД є грошовою дебіторською заборгованістю, тому вона повноправно бере участь у розрахунку РСБ. Водночас, якщо підприємство послуговується методом абсолютної суми сумнівної заборгованості, то для віднесення до РСБ суми дебіторської заборгованості її потрібно попередньо визнати сумнівною. Однак підприємство не обов’язково прощатиме саме «сумнівну» ПФД. Тож таке прощення може відбуватися:

• зі зменшенням суми РСБ, якщо під ПФД створювали РСБ або якщо підприємство послуговується методом коефіцієнта сумнівності (бо за цього підходу РСБ не персоніфікований стосовно боргів);

• або ж за рахунок витрат, якщо РСБ під такий борг з ПФД не створювали, або в частині перевищення суми списаної ПФД на суму РСБ.

Списання боргу за рахунок РСБ показують контируванням за дебетом рахунку 38«Резерв сумнівних боргів» та кредитом субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Будь-яке списання прощеної ПФД понад РСБ показують за дебетом субрахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» та кредитом рахунку 377.

На думку автора, відображення списаної за результатами прощення заборгованості на позабалансовому субрахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість» не має сенсу. Адже це необхідно для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового стану боржника. А в даному випадку підприємство вже не планує стягувати з боржника ПФД (3) .

Податок на прибуток

У платників податку на прибуток, які не застосовують податкові різниці за р.ІІІ ПКУ, ця операція пройде суто за бухгалтерськими правилами. А для підприємств, які проводять податковікоригування, відповімо на такі можливі ключові запитання.

Чи треба проводити коригування за п.139.2 ст.139 ПКУ? Так, треба. Тож нагадає­мо, що підприємству потрібно збільшити фінрезультат до оподаткування: на суму створеного РСБ та/або на суму списання боргу понад розмір РСБ. Коригування вказують у рядках 2.1.2 та/або 2.1.3 додатка РІ до Декларації з податку на прибуток (4) . Тому, незалежно від того, чи створювало підприємство РСБ під списану в результаті прощення ПФД, йому треба «зняти» відповідну суму. Це відбувається або на суму РСБ в періоді його створення, або вже під час списання ПФД на відповідну суму визнаних витрат.

Натомість, зворотно зменшити фінрезультат до оподаткування можна тільки на ту списану безнадійну дебіторську заборгованість, яка відповідає податковому визначенню безнадійності за пп.14.1.11 ст.14 ПКУ (пп.139.2.2 ст.139 ПКУ). На жаль, у цій податковій дефініції відсутня така підстава для визнання боргу безнадійним, як прощення заборгованості. Тобто прощений борг з ПФД для цілей податку на прибуток кредитору не можна визнати безнадійним. А це означає, що підприємство-надавач не має права провести зворотне зменшувальне податкове коригування. Фактично — для цілей оподаткування підприємство втрачає витрати від прощення заборгованості за ПФД.

Чи проводити коригування на «безповоротну» фіндопомогу? За пп.140.5.10 ст.140 ПКУ фінрезультат збільшують на суму перерахованої безповоротної фіндопомоги (5) особам, що не є платниками податку на прибуток (крім фізосіб), та платникам податку на прибуток за нульовою ставкою (рядок 3.1.10 додатка РІ до Декларації з податку на прибуток). Тож виникає логічне запитання, чи є необхідність застосовувати це коригування у разі прощення ПФД, приміром, єдиноподатникам?

Читать еще:  Налог с ипотеки

На глибоке переконання автора, це податкове коригування тут не повинне застосовуватись.По-перше, сума прощеної ПФД не підпадає під розуміння безповоротної фіндопомоги за пп.14.1.257 ПКУ. По-друге, підприємство, яке пробачило борг з ПФД, по суті, понесло витрати. Своєю чергою, йому й так потрібно фактично зняти ці витрати за «резервним» коригуванням з п.139.2 ПКУ. Проведення ще й коригування за пп.140.5.10 ПКУ взагалі призведе до подвійного оподаткування такої суми надавачем.

Хоча, звісно, не слід виключати можливість фіскального підходу контролерів, які спробують трактувати прощення ПФД як дарування коштів. Однак це було би підміною понять як за юридичною формою, так і за суттю.

Облік у отримувача — платника податку на прибуток

Суму прощеної ПФД отримувач повинен включити до доходу (п.5 ПБО-11) з відображенням у бухобліку за дебетом субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» або 60 «Короткострокові позики» та кредитом субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості».

Податок на прибуток

Визнаний бухгалтерський дохід від прощення боргу з ПФД кредитором потрапить до оподатковуваного фінрезультату незалежно від того, чи застосовує підприємство податкові різниці. Виключення існує лише для платників податку на прибуток, якіотримували ПФД від неплатників цього податку до 01.01.2015 р. й визнали податковий дохід відповідно до пп.135.5.5 ст.135 ПКУ в редакції, яка діяла до 01.01.2015 р. (6 ) Аби повторно не визнавати податковий дохід, вони можуть скористатися положеннями п.42 підрозд.4 розд.ХХ ПКУ і провести зменшувальне коригування у рядку 4.2.15 додатку РІ до Декларації з податку на прибуток. Це коригування вправі проводити усі платники податку на прибуток незалежно від застосування різниць за р.ІІІ ПКУ.

Інші нюанси прощення ПФД

Чи оподатковувати прощену ПФД, яку надавали фізособі? Якщо підприємство пробачило борг з ПФД фізособі, то тут слід звернутися до пп.«д» пп.164.2.17 ст.164 ПКУ. Згідно з ним, сума основної суми боргу платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, включається до оподатковуваного доходу. Але за умови, якщо його сума перевищує 25% однієї мінзарплати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (в 2019 році вона становить 4173 грн.).

Кредитор зобов’язаний повідомити фізособу-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або укласти відповідний договір, чи з наданням повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу (див. «Для довідки»). Кредитор повинен включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. За таких умов боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. А от у випадку неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у вищевказаному порядку, такий кредитор зобов’язаний самостійно виконати всі обов’язки податкового агента щодо цих доходів. Нагадаємо, йдеться про податок на доходи фізосіб за ставкою 18% та військовий збір 1,5%.

Чи виникає дохід у єдиноподатника у разі прощення йому ПФД? Отримана ПФД не є доходом єдиноподатника лише у випадку повернення протягом 12 календарних місяців з дня її отримання (п.292.11 ст.292 ПКУ). Тому, якщо єдиноподатнику пробачили борг з ПФД, за яким уже сплив 12-місячний строк і який було включено до складу доходу, то на момент прощення, звісно, повторного визнання доходу для цілей оподаткування бути не може. Але якщо єдиноподатнику пробачили борг до закінчення цього дедлайну, то, на думку автора, очікувати закінчення 12-місячного періоду не можна. Адже, формально, борг уже в принципі не підлягає погашенню. Тому таку подію потрібно відобразити в доходах виходячи з п.292.1 ПКУ.

Підсумуємо все сказане вище: прощення ПФД у більшості випадків призводить до додаткового податкового навантаження. Тому такий підхід є не найкращим рішенням, якщо ви намагаєтеся оптимізувати оподаткування. В деяких аспектах доцільніше буде дочекатися закінчення строку давності: про це ми розповідали в статті А.Юліна «Поворотна фінансова допомога: як правильно надати, отримати й повернути». А ще ліпше — подовжити строк повернення ПФД, якщо контрагент поки що не в змозі повернути борг.

(2) Докладніше про РСБ див.: Рильська М. Резерв сумнівних боргів: методи розрахунку та особливості обліку // Прибуток підприємств: Тематичний збірник. — 2019. — Вип.2. — С.63.

(3) Див. Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291.

(4) Податкова декларація з податку на прибуток підприємств, форму якої затверджено наказом Мінфіну від 20.10.2015 р. № 897(прим. авт.).

(5) Мається на увазі, зокрема, сума коштів, яку передають платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів (пп.14.1.257 ПКУ). Тобто йдеться про суми, які з самого початку не підлягають поверненню їх надавачу (прим. авт.).

(6) Див., наприклад, листи ДФС від 02.03.2016 р. № 4536/ 6/99-99-19-02-02-15 та від 18.04.2016 р. № 8645/ 6/99-99-19-02-02-15.

Прощення боргу фізособі: які податкові наслідки

by admin · Липень 12, 2016

Підприємство у 2014 році надало своєму працівникові поворотну фіндопомогу в розмірі 10000 грн. У 2016 році прийнято рішення простити працівнику борг у вигляді раніше наданої фіндопомоги. Які податкові наслідки прощення боргу для підприємства та найманого працівника?

ВІДПОВІДЬ: Підприємство, яке прощає борг своєму працівнику, визнає на суму прощення витрати. Натомість працівник, котрому простили борг, отримує дохід у сумі неповерненої допомоги. Як наслідок — виникає обов’язок зі сплати ПДФО та військового збору. Пояснімо.

Податок на прибуток

Із 1 січня 2015 року об’єктом обкладення з податку на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення чи зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку чи збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних стандартів бухобліку чи МСФЗ, на податкові різниці (пп. 134.1.1ПКУ). Водночас ПКУ не визначає різниць, на котрі необхідно коригувати фінансовий результат як у зв’язку з наданням ПФД, так і в разі, якщо така фіндопомога прощається боржнику. А отже, в описаній ситуації з метою обкладення податком на прибуток витрати повністю визнаються за правилами бухобліку.

На момент передання поворотної фіндопомоги працівнику бухоблікових витрат у підприємства не виникало. Адже витрати, відповідно до п. 5 П(С)БО 16 «Витрати», відображаються в обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. У нашому випадку активи не зменшувалися, оскільки в підприємства водночас із переданням коштів виникала дебіторська заборгованість.

Такі витрати з’явилися на момент прощення боргу працівнику, адже саме на дату прощення відбулося зменшення активів. А за правилами П(С)БО 16 — це витрати. Отже, суму прощеної допомоги підприємство врахує в об’єкті обкладення податком на прибуток у частині фінрезультату до оподаткування. Мовою проводок це матиме такий вигляд (див. таблицю):

Таблиця

ПДФО

Стосовно працівника, якому пробачили раніше надану поворотну фіндопомогу, то він повинен визнати дохід у сумі прощеного боргу (у нашому випадку — 10000 грн). Однак варто зупинитися на одному важливому нюансі.

Керуючись правилами пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ, основна сума боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою банкрутства, до спливу строку позовної давності, у разі якщо сума боргу перевищує 50% мінзарплати (у 2016 році — 689 грн), із метою обкладення ПДФО вважається додатковим благом, яке включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу й обкладається податком на доходи за ставкою 18% та військовим збором — за ставкою 1,5%.

Читать еще:  Как правильно расторгнуть договор с банком

Водночас кредитор (підприємство — надавач поворотної фіндопомоги) має повідомити боржника про прощення боргу та включити суму анульованого (прощеного) боргу до форми № 1ДФ за підсумками звітного кварталу, у якому такий борг було прощено. Боржник (якщо його повідомили про прощення боргу) повинен самостійно відобразити дохід у річній податковій Декларації та сплатити ПДФО, військовий збір із таких доходів. Гранична дата подання Декларації — 1 травня року, що настає за звітним, а сплатити податки слід до 1 серпня того ж року (пп. 49.18.4, п. 179.7 ПКУ).

Сповістити отримувача допомоги (боржника) про прощення боргу можна в один зі способів:

  • направити рекомендований лист із повідомленням про вручення;
  • укласти договір про прощення боргу;
  • надати повідомлення боржнику під підпис.

Важливо

На думку податківців, неповідомлення платника податку про прощення боргу — це порушення норми пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ. У такому випадку кредитор є податковим агентом і несе відповідальність за несплату ПДФО згідно із чинним законодавством.

Тобто якщо підприємство сповістить в один із перелічених способів боржника про прощення боргу, то воно має відобразити таке «прощення» у формі № 1ДФ з ознакою доходу«126», але водночас звільняється від обов’язку утримувати ПДФО і військовий збір із доходу боржника. Працівник, якому простили борг (про що його сповістили), має самостійно сплатити податки. Інакше (якщо підприємство не повідомило працівника про прощення боргу) — згідно з пп. 14.1.180 ПКУ, воно зобов’язане виконати всі функції податкового агента, у т.ч. утримати й перерахувати до бюджету необхідні податки.

Зверніть увагу

У цьому разі додаткове благо надається в негрошовій формі, тому сума ПДФО обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ПКУ, тобто з використанням натурального коефіцієнта 1,219512.

Висновок

Підприємство — надавач поворотної фіндопомоги у разі прощення боргу працівнику включає суму прощення до витрат. У працівника, якому прощається борг, виникає дохід, котрий обкладається ПДФО за ставкою 18% і військовим збором — за ставкою 1,5%. Якщо працівник отримав повідомлення про прощення боргу, він повинен самостійно подати Декларацію та сплатити податки до бюджету.

бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»

Територіальні органи ДФС
у Харківській області

ДФС у регіоні

Податки, збори, платежі

Фізичним особам

Юридичним особам

Самозайнятим особам

Щодо належного повідомлення боржника — фізичної особи про анулювання (прощення) боргу

ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку — боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Умовою покладання на боржника обов’язку щодо сплати податку із доходу, отриманого в результаті анулювання (прощення) боргу, є включення кредитором суми такого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та повідомлення кредитором боржника про анульований (прощений) борг одним з трьох способів:

а) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення;

б) укладення відповідного договору;

в) надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

При цьому Кодексом не встановлено обмежень щодо строків, в які кредитор повинен повідомити боржника про анулювання (прощення) боргу.

1. Щодо направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року N 270:

— поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю;

— рекомендоване поштове відправлення — реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення;

— реєстроване поштове відправлення — поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку;

— внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення;

— у разі відправляння згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список;

— розрахунковий документ — документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв’язку;

— у разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім’ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу;

— одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення. Такі поштові відправлення, поштові перекази повертаються за зворотною адресою;

— поштові відправлення, поштові перекази повертаються об’єктом поштового зв’язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу містить вимогу щодо направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

Такий рекомендований лист направляється на адресу фактичного проживання боржника або адресу його реєстрації, зазначену у договорі.

У випадку, якщо боржник повідомив кредитора про зміну такої адреси, лист спрямовується на останню адресу фактичного проживання або реєстрації, про яку боржник повідомив кредитора.

При цьому Кодекс не містить вимоги щодо відслідковування кредитором чи доведення кредитором факту отримання листа боржником або його представником або вимоги щодо наявності у кредитора повідомлення про вручення листа боржникові з підписом такого боржника чи його представника або з відміткою про невручення.

Таким чином, достатнім підтвердженням належного повідомлення боржника у цьому випадку може виступати відповідний документ, що підтверджує факт направлення повідомлення, у тому числі розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), виданий оператором поштового зв’язку, який внесений до єдиного державного реєстру операторів поштового зв’язку, що підтверджує надання послуг поштового зв’язку, а у разі відправляння згрупованих поштових відправлень — розрахунковий документ та копія списку відправлень.

2. Щодо укладення відповідного договору

Достатнім підтвердженням повідомлення боржника про анулювання (прощення) боргу шляхом укладення відповідного договору є наявність особистого підпису боржника на договорі про анулювання боргу, додатковій угоді до кредитного договору, договорі про реструктуризацію боргу або будь-якій іншій угоді, яка містить умову анулювання (прощення) боргу боржнику із зазначенням суми анульованого (прощеного) боргу.

3. Щодо надання повідомлення боржнику під підпис особисто

Достатнім підтвердженням повідомлення боржника про анулювання (прощення) боргу шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто є наявність особистого підпису боржника на повідомленні, яке складається в довільній формі із зазначенням суми анульованого (прощеного) боргу.

Ссылка на основную публикацию
Adblock
detector